“Сторожова застава”: основні локації українського фентезі

Українське фентезі, яке точно буде у кінопрокаті Франції, Індії, В’єтнаму, Малайзії, Білорусі й Казахстану. Фільм-рекордсмен за касовими зборами першого вікенду, порівняно з усіма українськими кінострічками за всю історію українського кінематографа.

Фільм вартий того, щоб подивитись й потішитись за розвиток українського кіно. Звичайно, є багато недоліків, нам є куди рости, проте «Сторожова застава» залишає багато позитивних вражень.

А тепер про основні локації зйомок фільму, які реально захоплюють від самого початку. Як виявилось, тут ще й можна цікаво провести вихідні. Відомо, що знімальна група проїхала 5000 км Україною для епічності картини.

Коростишівський кар’єр

Від: location4film.com.ua

Місце, куди відправляються школярі для зустрічі затемнення сонця, яке буває раз на сто років; де стається землетрус і відкривається часовий портал, у який затягує Вітька (головний герой фільму) – це Коростишівський кар’єр. Хоча у фільмі говорять про поїздку в гори.

Кар’єр розміщений на Житомирщині. Його скалисті береги піднімаються на висоту до 10 м. Тут росте красивий ліс з ялин і беріз. Кар’єр залитий водою. По суті зараз це штучне озеро, що виникло на місті затопленого гранітного кар’єру. Вода в озері має особливий бірюзовий відтінок.

Від: www.mgirnews.in.ua

Зазначають, що це ідеальний відпочинок для вихідних. Сюди можна відправитися як з палатками, так і відпочити з комфортом: віднедавна тут діє відпочинковий комплекс зі всіма зручностями.

Скелі Довбуша

Від: film.ua

Місцем, де головний герой Вітько опиняється після перетину часового порталу; де зустрічається з відомим нам героєм Альошею Поповичем (у фільмі це Олежко Попович); де разом з Оленкою шукає місце для зустрічі з волхвами – це Скелі Довбуша на Болехівщині (Івано-Франківщина).

Вони є частиною скелястого виступу, який утворився ще 70 млн. років тому, й оточені буково-смерековим лісом. Скелястий виступ тягнеться від Львівщини (Сколівський район) до Болехівщини. На іншій, львівській стороні цього виступу знаходиться відоме місто-фортеця Тустань.

Від: Klymenkoy

Власне Скелі Довбуша свого часу були руським городищем, скельним монастирем білих хорватів, фортецею-сховком від монголо-татар. Детальніше читате тут http://dij.com.ua/travel/ne-tustanem-yedinim-skeli-dovbusha-na-bolehivshhini/

Тетерівський кіш

Від: discover.net.ua

Бій з половцями (правда, не знаю який саме) знімали саме тут.

Кіш є родинним еко-центром на Житомирщині. Якщо ви прихильники віри, звичаїв, свят, обрядів слов’ян, то вам сюди.

Від: visnik-press.com.ua

Центр заснований сім’єю Сергія Шевченка. Крім них, тут проживає і вірменська сім’я з Одеси.

Тут проводяться й дитячі табори. Проте, потрапляють сюди діти тих, хто є прихильником популяризації слов’янства. Щоб сюди потрапити потрібно дотримуватись суворої дисципліни: відмовитись від шкідливих звичок (паління, споживання алкоголю), не вживати м’яса, майже не вживати цукру й солі.

В Тетерівському коші святкують усі слов’янські свята, тут навіть розміщені статуї слов’янських богів висотою 3 м.

Природа тут неймовірна: р. Тетерів з канатною дорогою й скелястими берегами, озеро, два джерела.

Від: kinoafisha.ua

Розвиток українського кінематографу – це, звичайно, круто й давно пора. Ми у нього віримо. А ще дуже вдячні за можливість подивитися на красоти України: як досі незнані, так і ті, які стали наскільки близькими, що спочатку й не віриш, що це місця, де ти виріс/виросла.

Не Тустанем єдиним: «Скелі Довбуша» на Болехівщині

«Скелі Довбуша» розміщені в урочищі «Бубнище» Поляницького регіонального парку (належить до Болехівської міської ради, Івано-Франківської області). Вся територія загалом складає 100 га. До переліку пам’яток природи республіканського значення скелі та околиці були внесені ще у 1981 році.

Від: http://mr-brut.livejournal.com/153802.html

Скелясті виступи пісковиків, які якраз і є скелями, утворились ще 70 млн. років тому. Їхня довжина складає близько 1 км, а висота 200 м. Оточені вони буково-смерековим лісом.

Руське городище

Найбільш відомою частиною комплексу скель є так званий замок чи городище. Вважають, що воно виконувало роль і помешкання, і фортеці ще у Х ст. Городище з трьох сторін оточують скелі, а з четвертої – вал і рів. Ширина рову дорівнювала 10 м, для підтримки води у ньому була споруджена дамба.

Від: Klymenkoy

На території городища розміщуються три печери. Хоча, це скоріше не печери, а колись житлові приміщення, вибиті у скелі. Вони мають чіткі геометричні форми, є пропорційно правильними. У печерах оброблені не тільки стіни, а й стелі. Техніка обробки таких помешкань подібна на ту, яку використовували у печерах сіл Розгірче та Верхнє Синовидне Сколівського району Львівської області. Очевидно, їх зробили й заселяли представники однієї матеріальної культури і в один час.

Від: http://mr-brut.livejournal.com/153802.html

У скелі знаходиться й колодязь, до якого ведуть кам’яні сходи. Проте, його глибина не доходить до рівня води. Вважають, що колодязь служив для збору дощової води.

Вказують і на можливість виникнення тут окопів, мурів, валів, сходів аж у час монголо-татарських нападів (ХІІІ ст.). Тоді створене городище використовували як сховок і захист.

Скельний монастир білих хорватів

Цікаво, що тут виявили й великий курганний могильник, заввишки 1 м, а вище скель містяться видовбані глибокі ніші у каменях. Саме через це вказують на існування тут язичницького святилища слов’ян у Х-ХІІ ст. Скелі могли бути скельним монастирем білих хорватів, що проживали на цій території (подібно як скелі в Уричі, які пізніше стали скельним замком Тустань). Дехто зазначає, що скелі в Бубнищі нагадують індійські божниці у горах та великі індійські святилища. Вони могли доповнюватись й перероблятись у різні епохи.

Іван Вагилевич свого часу присвятив багато часу вивченню цих скель, а головно написам, які, правда, до цього часу не збереглися. Такі самі написи були виявлені ним у скелях Урича (знову ж, Тустань), Розгірчі та Верхньому Синовидному. Вагилевич називає їх рунами (давня германська й нордична абетка), проте, ще й у ХІХ ст. не всі поділяли його поглядів.

Від: KатюшаGO

Велику голову лева (дехто бачить тут пса) вважають зображенням язичницького божества. Інші вказують на те, що створена вона за короля Данила й присвячена його сину Леву. Ще інші називають голову «турком у тюрбані».

У ХІХ ст. «Скелі Довбуша» місцеві жителі називали просто каменем, тоді як географічною назвою були – Поляницькі чи Бубницькі скелі. Теперішня назва використовується з радянських часів. Опришки дійсно були в цих лісах у ХVІІ – ХVІІІ ст. Проте, чи ходив тут таки Олекса Довбуш поки невідомо.

Бубницькі чи Поляницькі скелі стали цікавим туристичним маршрутом для галицької інтелігенції у другій половині ХІХ ст., а Іван Франко навіть створив сюди туристичний маршрут через: Східницю – Угрич – р. Стрий – Крушельницю – Корчин – Верхнє Синовидне.

Забута столиця Поділля – Червоногород

Урочище «Червоне» – не таке відоме місце для мандрівок, як сусідні Заліщики, але точно не поступається, а в дечому й перевершує їх. Урочище перш за все відоме чаруючими руїнами Червогородського замку. Зараз це навіть не населений пункт, а колись, протягом трьох століть, повітове місто Подільського воєводства – Червоногород (ще одним повітовим містом був Кам’янець-Подільський). Але про все по порядку.

Ще з ІХ ст. у Червоногороді розміщувалась резиденція руських князів. Невідомо хто заклав місто, але назва точно пов’язана з особливостями природи навколо. Тут, насправді, червона земля й пісковик. Відомо, що перед монгольським нападом на Русь (40-ві рр. ХІІІ ст.) за замок часто сварилися/боролися руські князі.

З ХІV ст. Червоногород був столицею подільських володінь литовських князів Коріятовичів. Пізніше перейшов до Вітовта, опісля – Ягайла.

Червоногородський замок

zal-tyrizm.at.ua

В першій половині ХV ст. місто стало центром однойменного повіту, тоді ж отримало магдебурзьке право. Саме в цей час було відбудовано й зміцнено старі дерев’яні земельні укріплення та закладено домініканський монастир.

На початку ХVІІ ст. було вимуровано Червоногородський замок. Він був чотирикутної форми  з чотирма круглими баштами. Говорять й про те, що саме тут одружилися батьки Богдана Хмельницького.

Занепад міста і замку спостерігався протягом майже століття: з 70-х рр. ХVІІ ст. (після захоплення Османами) до 60-х ХVІІІ ст. Тоді Червоногород уже й не сприймали містом: у документах його називають селом. У 1774 році Червогород перестає бути повітовим містом. Ним стають Заліщики.

Вигляд замку після реконструкції. Від: zbruc.eu

На початку наступного ХІХ ст. була проведена ґрунтовна реконструкція замку. Частину його розібрали, залишивши тільки дві вежі й стіну. Тут добудували палац та нові вежі у неоготичному стилі. Саме їх ми можемо бачити зараз.

Інтер’єр замку до Першої світової війни. Від: zbruc.eu

Під час Першої світової війни тут проживали російські солдати, які порозкрадали й спалили значну частину інтер’єру палацу.

У міжвоєнний період Червоногородський замок стояв пусткою. Житловими у ньому були тільки кілька кімнат палацу, де проживала родина місцевого вчителя. Вкінці періоду замок почали розбирати самі місцеві жителі на камінь 🙁

До цього часу від Червоногородського замку залишились тільки півтора вежі.

Католицький костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії

Інтер’єр костелу. Від: zbruc.eu

Крім замку, в урочищі збереглись руїни католицького костелу. Заклали його ще на початку ХVІІ ст., а освятили у наступному столітті. Відомо, що костел був підпалений в лютому 1945 року упівцями.

Гробівці Понінських

Гробівець Йоанни Понінської. Від: zbruc.eu

Знаходяться в урочищі й гробівці Йоанни Понінської та дітей Понінських. Вони датуються початком ХІХ ст.

Гробівець дітей Понінський: теперішній стан і вигляд раніше. Від: zbruc.eu

Саме Понінські здійснили реконструкцію Червоногородського замку.

Джуринський водоспад

tsn.ua

Урочище «Червоне» славиться не тільки найдзвичайними руїнами, але й захоплюючою природою довкола. Саме тут розміщується Джуринський водоспад. Найвищий рівнинний та найбільш рівнинний водоспад в Україні.

Відомо, що вкінці ХVІІІ ст. водоспад уже існував. Доводять, що виник він внаслідок зміни річища р. Джурин. Зміна відбулась, скоріше всього, для покращення роботи млина на річці.

Джуринський водоспад складається з трьох каскадів висотою 16 м і довжиною 20 м.

Замки Собєських в Україні: загальновідомі й втрачені

Сім’я, що подарувала Речі Посполитій чи не останнього короля, влада якого була таки королівською. Сім’я, що залишила нам одні з кращих і найвідоміших зразків замкової архітектури Західної України. Деякі з них милують око й захоплюють, а про вигляд інших «за Собєських» доводиться тільки здогадуватись.

Олеський замок

vsitury.com.ua

Саме тут у 1629 році народився майбутній король Ян ІІІ Собєський. Замок належав його діду Івану Даниловичу, за якого набув сучасного вигляду. Цікаво, що Олеський замок перейшов у спадок тітці Яна ІІІ, а не його матері. Проте саме король на початку 80-х рр. ХVІІ ст. виплатив борги за замок й узяв його у свої руки. В цей час Олеський замок відремонтували. Пізніше він перейшов у спадок сину Яна ІІІ – Якубу.

Олеський замок належить до семи чудес України. Вперше згадується ще у ХІV ст. У другій половині ХV ст. замок перестав бути оборонним пунктом, його використовували як резиденцію. З 70-х рр. минулого століття проводиться відновлення Олеського замку, через що його стан задовільний. Тут знаходиться відділення Львівської галереї мистецтв. Зокрема, саме в Олеському замку є цінна колекція дерев’яних скульптур Йогана Георга Пінзеля.

Підгорецький замок

vsviti.com.ua

Чорний мармуровий стіл, на якому хрестили майбутнього короля, знаходився саме у цьому замку. Збудував його батько короля – Якуб Собєський у 30-40-ві рр. ХVІІ ст. на місці давніших украплень. Замок був і фортецею, і місцем для проживання. Підгорецький замок подарували Яну ІІІ, який здійснив його ґрунтовну реставрацію.

Замок з 2008 року належить до 100 пам’яток світу, що потребують негайної реставрації, має форму квадрата і фасад, на якому чітко простежується «французький слід».

За довгою алеєю біля замку знаходиться костел Воздвиження ХVІІІ ст.

Біля замку міститься колишня корчма-заїзд ХVІІІ ст. із сонячним годинником на стіні. Стверджують, що свого часу тут зупинявся Оноре де Бальзак.

Зараз Підгорецький замок належить Львівській галереї мистецтв. Тут проводяться реставраційні роботи.

Золочівський замок

ukraine-is.com

Збудований на місці старого дерев’яного замку батьком короля – Якубом Собєським. Замок є добре відреставрованим і до нашого часу збереглися:

  • Великий житловий палац. Найбільш цікавий тим, що тут була встановлена не тільки система опалення, але й перша система каналізації. Вона складалась з шести туалетів, які збереглись досі. Каналізація діяла наступним чином: вода з даху текла до унітазів ринвами, а далі нечистоти зносило стічними водами у вигрібну яму.
  • Китайський палац. Збудований Яном ІІІ для його коханої дружини Марисеньки. Так він її називав, натомість, повним її ім’ям було – Марія Казимира Луїза де Лагранж Аркен. Марисенька – француженка, що народила королю чотирнадцятьох дітей. Часто бувала у Золочеві у 90-х рр. ХVІІ ст.

Замок добре відреставрований, знову ж, тут розміщений відділ Львівської галереї мистецтв.

Жовківський замок

stezhkamy.com

Жовківський замок був резиденцією Яна ІІІ. Саме в цей період спостерігається найбільший розквіт замку. Ян ІІІ і тут прагнув догодити своїй королеві, через що заклав парк на південний захід від замку з фонтаном по центру, над ставом поза парком розмістили поміст з двома павільйонами лазень, а між ними збудували фонтан.

Замок збудували на межі ХVІ – ХVІІ ст. Палац розміщувався у південно-західній його частині. З кінця ХVІІІ ст. розпочався занепад Жовківського замку. Тай зараз його стан плачевний (ще на початку ХХІ ст. тут знаходились заселені житлові квартири). На даний час для огляду доступні:

  • внутрішнє подвір’я;
  • музей у східній вежі замку.

Решта будівель знаходяться на реставрації.

Яворівський замок

Яворівський павільйон. Фото: forum.zamki-kreposti.com.ua

Так склалося, що найбільш улюблені замки короля зараз знаходяться у найжалюгіднішому стані, або не існують взагалі. Таким є Яворівський замок, від якого залишились тільки:

  • один павільйон. Таких павільйонів збудували кілька спеціально для гостей, які з’їжджалися до Яворова у 1684 році, для святкування віденської перемоги Яна ІІІ. Збережений павільйон у народі називають «замочок Собєського»;
  • одна зі скарбниць, точніше вхід у її підземелля.

Ці споруди розміщені на території військової частини, що обмежує доступ до них.

Відомості про замок зустрічаються ще у ХV ст. За Яна ІІІ його укріпили бастіоном та ровом з водою. Замок був невеликим з двоповерховим житловим дерев’яним будиночком, окремими будівлями стояли кухня, а також лазня з фонтанами. Деякий час тут навіть працював королівський монетний двір, а за Яна ІІІ розквітав італійський парк. З середини ХVІІІ ст. замок почав занепадати.

Поморянський замок

uk.wikipedia.org

Замок купив батько Яна ІІІ, саме він зробив з нього укріплену фортецю. Сам Ян ІІІ двічі відновлював замок після турецько-татарських нападів. Коли Поморянський замок перейшов у спадок дітям Собєського, то почався його занепад.

Після Першої світової війни замок відремонтували Потоцькі. Не зважаючи на те, що тоді Поморянський замок був у відмінному стані, в роки Другої світової війни, та й пізніше, був сильно зруйнований. Зараз Поморянський замок у дуже плачевному стані. Збереглися:

  • два двоповерхові корпуси;
  • кругла кутова вежа;
  • південний корпус з відкритою галереєю (датується ХVІІІ – ХІХ ст.).

Осмолода: забутий курорт в Ґорґанах

Осмолода – рай для любителів «дикого» відпочинку, куди треба поспішати! Крайній населений пункт, далі тільки гори. Поки не дуже популярне місце відпочинку, без великих туристичних комплексів та готельного бізнесу, проте краса кругом неймовірна.

Село існує щойно з кінця ХІХ ст. і на даний момент тут проживає всього 60 осіб. Крім того, що Осмолода один з кращих стартів до мандрів Ґорґанами, ці місця славляться багатими водними джерелами та корисними копалинами, історія освоєння яких залишила багато цікавих архітектурних пам’яток.

Урочище Підлюте

Кедрова палата. Фото: rozhniativ.if.ua

Тут знаходяться три мінеральні джерела, багаті на сірководень. За своїм хімічним складом вода джерел не поступається трускавецькій. Ще у кінці ХІХ ст. в урочищі було збудовано резиденцію греко-католицьких митрополитів. Землі належали митрополії, а природні умови, властивості води, рекомендації лікарів вплинули на створення тут не просто місця для відпочинку, а й лікування.

Уже під час Першої світової війни резиденцію було зруйновано. Відбудував її Андрей Шептицький. Назвали цю будівлю «Кедровою палатою». Зараз вражають розповіді про її розкішність: 50 кімнат, 14 лазень, балева зала, бібліотека, теністі корти, більярдна, телефон і т.д. У міжвоєнний період тут лікувалось й відпочивало, за різними даними, від 120 до 350 осіб на рік.

Після Другої світової війни «Кедрова палата» була місцем відпочинку партійного керівництва, як от Микити Хрущова, Петра Шелеста. Останній дуже любив тут полювати на ведмедів.

У 70-х рр. минулого століття резиденція згоріла, за невідомих обставин. Відновили її за наявними світлинами косівські майстри у 80-х роках.

На даний час урочище належить УГКЦ. Тут знаходиться її реколекційний центр, збудовано невеличку церкву та триповерховий реколекційно-відпочинковий дім.

Урочище Лужки

Фото: rozhniativ.if.ua

Розміщується за 4 км від Осмолоди у напрямку г. Ґроти. Урочище відоме своїм скитським монастирем – скитом св. Андрія Первозванного. Розміщення монастиря на гірській вершині та ще й при витоках річки Лімниці (донедавна найчистішої в Європі) не може не захоплювати.

Цікавою є й історія монастиря. Викупили землю під нього й заснували у міжвоєнний період за сприяння сестри митрополита Андрея Шептицького. У часи Другої світової війни він був зруйнованим.

Відбудову монастиря розпочали щойно на межі ХХ-ХХІ ст. У 2009 році у відновленому монастирі відбулось перше богослужіння. Цікаво, що спочатку тут служив тільки один монах-студит Йона. До того ж, словак.

Урочище Ангелів

Ангелівська домниця. Фото: rozhniativ.if.ua

Розміщується за 10 км перед Осмолодою. Цікаве тим, що на початку ХІХ ст. тут заснували залізоробне підприємство, яке, не зважаючи на свої досить великі розміри (мало аж 12 шахт), діяло всього 6 років. Основоположником підприємства був митрополит А. Ангелович, від якого й пішла назва урочищу. Всі устаткування підприємства були знищені в роки Першої світової війни. Залишилась тільки доменна піч.

Вивчення Горган

Найбільше Осмолода славиться тим, що є стартом для численних туристичних маршрутів Ґорґанами.

Туристичні маршрути. Фото: misto.ridne.net

Маршрути добре розмічені й мають непогані місця для туристичного відпочинку. Наприклад, хатинка між горами Яйко Перегінське і Молода, закладена, знову ж таки, Андреєм Шептицьким для догляду за кедровим заповідником та відпочинку. Правда її зруйнували в час Другої світової війни, проте відбудували уже в 60-ті рр. минулого століття, а нещодавно перекрили. Такі ж хатинки знаходяться у полонині Плісце (між вершинам г. Грофа і г. Паренки, за 9 км від Осмолоди) та під г. Кінь Грофецький.

Хатинка на полонині Плісце. Фото: vikna.if.ua

Не зважаючи на відсутність великих туристичних комплексів, відпочинок в Осмолоді підійде й тим, хто віддає перевагу комфорту. Віднедавна тут діє відпочинковий комплекс зі всіма зручностями, альпін-парком та можливістю екскурсій чи походів у гори з досвідченими інструкторами.

Єдиним недоліком відпочинку у цій «забутій» красі є жахлива дорога до Осмолоди, проте побачене вартує цього.

Головне зображення: Краєвид з Ігровця. Фото: propohody.com