про мене

Часто розумієш, що мав/ла, коли це втрачаєш. Здавалося б, банально, зате правдиво. Я зрозуміла, що таке свобода, коли народила донечку. Ні, це непогано, це суцільний позитив. По-перше, до мене прийшло розуміння поняття «моя свобода». По-друге, діти ростуть й з часом ти можеш організувати свій час, виділивши якусь його частинку для себе (у моєму випадку це коли доця спить). По-третє, діти – це постійний розвиток маленької людинки. Ти спостерігаєш надзвичайні можливості, надані більшості й задумуєшся: чому ми, стаючи дорослими, перестаємо розвивати в собі ці можливості. Зараз я маю набагато більші навики й досвід, порівняно з доцею, але мій щоденний поступ навіть близько не зрівняється з її досягненнями. Все це спонукає до використання моєї «маленької свободи» для розвитку себе чи, навіть, для пошуку «проекту свого життя» (за Сартром). Читала, що душа дитинки сама обирає собі сім’ю, у моєму випадку Євдокійка потрапила прямо в ціль. А коли ще можна шукати свій шлях чи рухатись у ньому далі, як не перебуваючи у відпустці 🙂 ?